Про мене

        Мене з самісінького дитинства приваблювала професія вчителя. Так добре було розсадити ляльок і щось їм розказувати, а потім ставити в журнал оцінки. Здавалося, що це так просто. Але коли пішла до школи, то побачила, який нелегкий вчительський хліб.

      Так, безумовно, бути вчителем надзвичайно складно, адже тобі необхідно знати набагато більше своїх учнів, щоб не тільки навчити їх чогось , а й зацікавити їх тими, далекими знаннями. А  це досить відповідально, адже батьки повністю довіряють тобі і життя і освіту їх дитини, а ти, як з пластиліну ліпиш з нього лікаря, будівельника або великого музиканта. 

       Але, незважаючи на всі ці складності, найголовніше, що ти, ставши учителем, неодмінно принесеш в цей світ щастя і радість. Адже з яким захопленням всі ми згадуємо уроки своїх улюблених вчителів, на яких завжди так хочеться рівнятися, і уроки яких стали для тебе уроками життя.

      Я люблю своїх учнів, адже коли заходжу до класу, то бачу, що вони такі різні: за зростом, за кольором волосся, за виразом обличчя. І водночас вони такі схожі, бо бачу завжди цікавість, і кожен з них так хоче, щоб його сьогодні похвалили, на нього звернули увагу. Я розумію, яку чудову, потрібну, важливу, але водночас і важку професію я обрала. Знаю, скільки зусиль потрібно прикладати у своїй роботі, щоб виховати справжню Людину.

        Але, незважаючи на це, мрію і далі працювати вчителем. Для своїх маленьких учнів буду намагатися стати не лише першою вчителькою, а й другою мамою, щоб знайти "ключик" до серця кожного.

Моїм учням!

Сині оченята дивляться у душу,  Їм допомагати я незмінно мушу!  Ними керувати, щоб вони змогли Вирости і стати справжніми людьми. В синіх оченятах – віра безкінечна. Зраджувати, грати ними не доречно! Можна їх продати, але чи ж не гріх Щирість занедбати і дитячий сміх! Сині оченята – наше майбуття, В них мирська відплата і людське життя.  В їх ясних зіницях наших доль відсвіт. Сині оченята порятують світ!!!